Камо грядеши, українська освіто?

  В кінці XX на початку XXI століття почався новий етап розвитку вітчизняної освіти. Розроблена Міністерством освіти України комплексна національна освітянська програма „Україна XXI століття" ґрунтується на поєднанні освіти, науки і культури, вітчизняного і світового педагогічного досвіду. Поштовхом до модернізації навчального процесу у вищих навчальних закладах було підписання в 1998 році міністерствами освіти Європейських країн „Болонської декларації", яка узгоджувала спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем освіти, створення до 2010 року єдиного Європейського наукового і освітнього простору. Дискусії з приводу активного включення в Болонський процес нашої системи освіти набули всеохоплюючого характеру.
  Провідне місце в дослідженні проблем вищої освіти займають публікації на сторінках журналів „Вища школа" і „ Вища освіта України", які засновані Міністерством освіти і науки України в 2001 році. 
  У 2004-2005 роках в журналах зростає питома вага статей, в яких аналізуються концептуальні засади кредитно-модульної системи, особливо формування навчальних програм підготовки фахівців.
  На сторінках журналу „Вища освіта України" публікуються статті, автори яких критично ставляться до безоглядного запозичення стереотипів запозичення західноєвропейської освіти. Так, Л. Кондратова в статті „Проблеми вищої школи у світлі національної освіти України" стверджує, що причини багатьох проблем реформування освіти „слід шукати в некритичному запозиченні західних моделей освіти, руйнації базових цінностей національної культури, ігноруванні традицій, що складалися в освітній сфері ". Без всякого сумніву хоча Болонський процес ґрунтується на цінностях Європейської освіти і культури він не повинен привести до руйнації національних особливостей освітньої системи в Україні. І тут варто додати точку зору редактора журналу „Вища освіта України" академіка В. Андрущенка, що „національний характер освіти ми маємо не лише зберегти, але й посилити". В історії педагогіки України і педагогічна думка княжої доби, і спадщина Г. Сковороди, і твори К. Ушинського, В. Сухомлинського...
  Окремого розгляду потребують статті опубліковані в розділах „Зарубіжний досвід", який є в обох журналах. Це роздуми вчених європейських, в першу чергу, вищих учбових закладів з приводу сучасних освітніх технологій, філософії вищої освіти, суспільної ролі науки і освіти. Яскравим прикладом цієї групи публікації є стаття Джона Міллікена „Постмодернізм і професіоналізм у вищій школі". Автор, який працює в Ольстерському університеті (Північна Ірландія), аналізує зміни, які постмодернізм може спричинити в теорії і практиці викладання у вищій школі: В статті наголошується, що нині освіта є швидше приватним, ніж суспільним благом. Д. Меллікен підкреслює: „На жаль, прагнення до економічної гнучкості почасти відірвало національну і культурну самобутність, що привело до значних наслідків для знання, системи вірувань і парадигми їх поширення. Особливо істотною ця втрата була для викладання і професіоналізму" . Не всі вчені і працівники вищої школи будуть солідаризуватись з думкою ірландського вченого, але сам факт публікації на шпальтах нашого журналу свідчить про актуальність проблеми, яку піднімає автор.
  Проблеми освітнього процесу в окремих регіонах України розглядаються на шпальтах як центральних так і регіональних періодичних видань. Так М. Щербань в своїх інтерв'ю досліджує проблему індивідуальності і неповторності кафедр, виходячи з того що „двох однакових кафедр, як і двох людей не буває". Акцент робиться на тому, що головне у викладача - це „неповторна особистість". Одеські газети „Чорноморські новини", „Думська площа" теж приділять увагу розвитку освіти в своєму регіоні. В публікації „Підсумували освітяни рік" подається інформація про підсумкову колегію управління освіти і наукової діяльності Одеської облдержадміністрації, на яку з'їхались керівники освітянської мережі області, громадські активісти, щоб обговорити ситуацію в галузі освіти, що склалася в 2005 році. На колегії був присутній міністр освіти і науки С. Ніколаєнко.
„Думська площа" друкує інформаційні статті про назрілі проблеми студентських гуртожитків, про візити до вищих навчальних закладів відомих українських поетів тощо.
  Таким чином, аналіз публікацій провідних українських періодичних видань XXI століття показує, що в Україні дійсно розпочався новий етап розвитку освіти. Інтелектуали освітньої сфери активно обговорюють філософські проблеми освіти, педагогічну тактику і стратегію освітнього процесу, місце освіти в розвитку культури і духовності. Важливе місце також займають матеріали про шляхи модернізації освіти в економічному контексті. Порівняльний аналіз різних систем освіти, розгляд специфіки освітнього процесу в різних регіонах, вивчення новітніх технологій освіти сприяє гальванізації процесу оновлення освіти, вибору кращих стандартів для розвитку вітчизняної освіти і науки.

Ю. Сурай, професор кафедри історії України